Казка про фарби

         

Олена Берестова
(актуалізація для уроків малювання)

В одного художника жили кольорові фарби. Кожна фарба знаходилась у своєму будиночку-баночці… Художник брав в руки пензлик й малював тою чи іншою фарбою. Під час малювання фарбам було весело. А ось коли художник відпочивав, або покидав помешкання, залишаючи їх наодинці, фарби сумували…. Сумуючи вони мріяли….       Жовта фарба мріяла зафарбувати сонце, пісочок на березі річки та солодкий ананасовий сік.       Синя, в уяві малювала море, річку, озеро…, а потім починала малювати небо, розмальовуючи всі хмаринки.       Червона, гуляючи лісом, зафарбовувала ягоди та квіти, шукаючи їх у травичці, а зелена йшла поруч, розмальовуючи кожну травинку….      


 І ось трапилось диво: одного разу, коли художник залишив помешкання, пішовши по своїм справам, фарби осмілились залишити свої домівки й вирішили піти гуляти світом…       Вискочивши зі своїх баночок-домівок, вони почимчикували до відчиненого вікна, а звідти повистрибували на вулицю.        Скільки було радощів у кожної фарби від задоволення - нарешті здійснити свою мрію! Кольорові фарби одна за одною розфарбовували світ, утворюючи його кольоровим та яскравим.        Довго ще б гуляли фарби світом, та схаменулись від думки, що художник повернеться додому і, знайшовши їхні баночки-домівки спустошеними, засумує. Вирішили кольорові фарби повернутись до свого художника.         Вже смеркало… Художник повернувся додому втомленим та виснаженим. Він не помітив, що його фарби зникли з баночок, тому що коли сів за роботу, взявши пензля до рук, задрімав разом із пензликом.         Фарби нишком навшпиньках заскочили у віконце, в те саме, з якого вони вирушили гуляти світом. Тихо повертаючись у свої баночки-домівки, вони пошепки промовляли: « Які ж ми щасливі!»         А художник спав собі й не здогадувався, що сьогодні його кольорові фарби здійснили свої заповітні мрії!          Можливо фарби потім теж заснули від втоми та виснаження, але вони, в своїх баночках-домівках, заснули щасливими...